Готовність дитини до школи

«Бути готовим до школи – не означає уміти читати, писати і рахувати. Бути готовим до школи – означає бути готовим усьому цього навчитися».

Ні, це не означає, що ви даремно вчили абетку та невтомно рахували яблука. Це означає, що такі навички, як не дивно,– не головне у готовності дитини до школи.

В інтелектуальному плані у дитини мають бути: певний рівень пізнавальних інтересів, готовність до змін, бажання вчитися. Необхідні уміння долати труднощі та доводити розпочату справу до завершення. Важливі для успішного навчання й аналітичні навички: уміння порівнювати, зіставляти, робити висновки та узагальнення.

Першокласник легко вчитиметься, якщо він допитливий, уважний, з цікавістю шукає відповіді на питання, уміє слухати і виконувати не дуже привабливе завдання.

Напрацьовувати усі ці навички слід щодня (ігри, ліплення, читання, спілкування), продовжуючи вдосконалювати їх протягом навчального року.

Вміння спілкуватися з однолітками, а також здатність виконувати роль учня допоможуть швидко адаптуватися у шкільному колективі. Дітям, які не відвідували дитячий садок, можливо, попервах у класі буде дещо складно. Адже у таких малюків уміння спілкуватися у дитячому колективі ще не сформоване. Можуть виникати непорозуміння з однокласниками, з’являтися слізки, відчуття незахищеності. Не панікуйте, а тримайте тісний зв’язок з учителем. Разом з ним ви допоможете своєму першокласнику відчути себе комфортно.

Дитина має бути досить самостійною: вміти одягатися і роздягатися, перевзуватися, зав’язувати шнурки, застібати ґудзики, уміти користуватися туалетом.

Не зайвим буде перед школою відвідати педіатра. Навіть якщо дитина цілком здорова, ви отримаєте рекомендації щодо профілактики захворювань, загартовування.

Поради батькам: як підготувати дитину до школи

Психологічна готовність дитини до шкільного навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру. Вона включає в себе мотиваційну, розумову, емоційну-вольову, соціальну готовність. До вступу у школу у дитини мають бути сформовані знання про навколишнє середовище: • знання про себе, про свою родину, про своє місто, вулицю; • знання про явища природи: пори року, місяці, дні тижня, про явища природи; • знання про дорослих людей: за віком, професією, якостями характеру. Займаючись з дитиною, враховуйте такі моменти: • Хваліть дитину за успіхи. • Намагайтеся позитивно ставитися до невдач дитини. • Будьте терплячі, коли доводиться показувати одне і те саме багато разів. • Концентруйте увагу на сильних рисах дитини, а не на її слабкостях. Плануйте подальшу роботу, опираючись на ці сильні риси. • Завдання повинні бути достатньо складними, щоб бути цікавими, проте не занадто, щоб не викликати у дитини розгубленості. • Будьте постійними у своїх вимогах до дитини. • Доручайте відповідати дитині за будь-які види діяльності. • Надавайте дитині можливість продемонструвати свої досягнення. • Використовуйте всі можливості матеріалу для того, щоб зацікавити дитину, ставлячи проблему, активізуючи самостійне мислення; • Організовуйте співробітництво з дитиною, здійснюючи взаємодопомогу та співробітництво; • Робіть усе можливе, щоб ваша дитина була щасливою. Що можна і чого не можна робити до школи? Зовсім не слід: • Змінювати режим дня дитини: позбавляти денного сну, прогулянок, ігор; • Оцінювати все, що робить дитина, так, як оцінюється діяльність учня; • Проходити з дитиною програму першого класу, насильно замінюючи гру на навчання; • Занадто багато і одразу все вимагати;свої вимоги формулюєте доступно та поступово; • Драматизувати невдачі дитини; • Порівнювати дитину з іншими дітьми; • Проявляти негативне ставлення до неправильних дій дитини; • Постійно поправляти дитину, часто примушувати переробляти роботу, тому що це призводить до гіршого результату; • Вимагати від дитини розумінні всіх ваших почуттів. Необхідно: • Прищепити дитині інтерес до пізнання довкілля, навчити спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте. • Навчити її долати труднощі, планувати свої дій, поважати оточуючих; • Приділяти належну увагу фізичному розвитку дитини, особливо моторики, використовуючи ліплення ; малювання; • Подбати про постановку руки при письмі; • Заохочувати допитливість дитини, прагнути, щоб вона дізнавалася щось нове для себе; • Формувати в дитини вміння ставити запитання, заохочувати її міркування: • Намагайтеся, щоб дитина більше часу проводила з дорослими, робила з вами домашню роботу, бачила, як ви спілкуєтеся з людьми.

Пам'ятка для батьків щодо формування у старших дошкільників позитивного ставлення до школи

• Розпочинайте підготовку до школи з ігор, під час яких діти могли б набути нових знань, умінь і навичок, а також розвивати свої здібності. Мова гри найбільш зрозуміла дітям, тому грайтеся з ними («Чого не стало?», «Що змінилося?», «Слова-міста», «На­зви одним словом», «Я знаю п'ять назв квітів, посуду, меблів...» тощо).

• Дотримуйтеся систематичності занять: 10-15 хвилин щодня можуть дати ліпший результат, аніж година-дві на вихідних.

• Оцінюйте успіхи дітей, а в разі невдач — підбадьорюйте («Давай спробуємо разом, я впевнена, все вийде», «Ліпше буде зробити так» (показ, пояснення).

• Стежте за власним настроєм. Діти емоційно чутливі, тому якщо вам не хочеться гра­тися в якусь гру або ви погано почуваєтеся, ліпше відкладіть заняття. З поганим на­строєм або над силу не грайтеся з дітьми. Ігрове спілкування має бути цікавим та емоційно-позитивним і для них, і для вас.

• Відвідайте із дітьми школу, де вони навчатимуться, покажіть їм, де роздягальня, їдальня, туалет.

• Розповідайте дітям про розпорядок дня у школі, про те, що роблять під час уроку, коли і як можна звернутися до вчителя. У цьому також може допомогти гра «в школу», за­вдяки якій діти створюють певний образ як школи, так і поведінки в ній.

• Поділіться власним досвідом шкільного життя, звісно, якщо він позитивний («Коли я уперше прийшов у школу, я теж не знав, а потім учитель нам показав, розповів...»), розкажіть про смішний випадок на уроці тощо.

• Читайте дітям твори про школу, школярів, учителів.

• Формуйте в дітей об'єктивне уявлення про школу і навчання, не ідеалізуючи, але й не за­лякуючи майбутніх школярів, адже відоме перестає бути незрозумілим, таким, що тур­бує і лякає.